Детка Laggies (2014)
Можна сказати, що в своїй останній режисерській роботі Лінн Шелтон декілька відходить від інди у бік кіно масовішого, узявшись на цей раз за чужий сценарій, що представляє, чого гріха таїти, по суті досить банальну coming-of-age story, позбавлену гострих кутів і якихось істотних відкриттів. Здавалося б, з подібного матеріалу складно вижати щось більш-менш гідне – але Шелтон виявляється під силу зняти хай не такий глибокий, але несподівано приємний в усіх відношеннях фільм, що є дуже гідною реабілітацією після її кошмарного «Touchy Feely».
Кіра Найтлі грає Меган, життя якої невблаганно наближається до тридцяти років, тоді як сама вона настільки «дорослою» себе не відчуває. Ровесники, що оточують її, з якими вона дружить ще з школи, сміливо йдуть вперед, не сумніваючись в доцільності своїх вчинків і рішень – але Меган немов знаходиться в якомусь вакуумі, абсолютно не уявляючи, чого, власне, вона хоче від життя. Не дивлячись на те, що подібний персонаж, здавалося б, своєю апатичністю повинен викликати відторгнення – картина малює вельми симпатичний в соєю невлаштованості образ. З причини загальної легкої тональності сценарій тут необтяжений дратівливим і безглуздим ниттям, як було в «Tiny Furniture» Ліни Данем, і у відмінності від неї, Меган не намагається тут покласти провину на оточуючих, а щиро хоче розібратися в собі, для чого і створює певну дистанцію із звичним довкола спілкування. Каталізатором в цьому відношенні служать два чинники: вона отримує пропозицію від свого хлопця, з яким разом ще з школи (Марк Веббер), а також той факт, що батько, у якого вона завжди була улюбленицею, предстає перед нею з вельми несподіваного боку. Випадкова зустріч із Аннікой (Хлоя Грейс Морец) дозволить їй небагато перевести дух, і ще раз хлебнути деякої краси безтурботної молодості.
Сценарій, хоч і змальовує у загальних рисах проблематику кризи Меган, проте, не лізе в пучину морализаторства, більше піклуючись про досить щільне наповнення картини адекватним гумором. В цьому відношенні приємно дивує Морец, яка тут може похвалитися стовідсотковим попаданням в образ, у відмінності від її досить посередньої гри в «Якщо я залишуся». Можливо, актрисі вартує більше уваги приділяти ролям з комічними елементами. Також з молодого покоління є сенс відзначити Кейтлін Девер – актриса багато вразила досить сильною роллю в драмі «Short Term 12», але тут можна подивитися на неї в комічному амплуа. Ну а Найтлі і Сем Рокуел володіють відчутною хімією в сумісних епізодах. Лінн Шелтон тут вдається те, з чим у неї якраз таки були істотні проблеми в попередній режисерській роботі: чітко розподілити екранний час між основними героями і супортом, щоб в належній мірі розкрити образи перших, і не мусирувати непотрібні епізоди з другими – завдяки цьому все виглядає дуже рівно і гладко, і подібна динаміка ідеально доповнює загальну атмосферу фільму.
Звичайно, «Laggies» не може похвалитися якимсь свіжим поглядом на проблематику, що піднімається, приділяючи більше уваги недурному гумору і приємній романтичній складовій – історія «дорослішання», швидше, проходить тут фоном і не претендує на великі одкровення. Проте, Лінн Шелтон вдається не потонути в типових кліше (які, поза сумнівом тут присутні, але критичної маси не досягають) і зробити картину, що вигідно виділяється серед побратимів по жанру, оскільки її робота містить в собі достатньо симпатії і теплота по відношенню до героїв, щоб виглядати абсолютно щиріше – і чинити опір цьому позитиву просто неможливо.
Більше інформації на http://like-films.ucoz.com
Коментарі
Дописати коментар